Hip-Hop

Ла-ла-лей…

Спектакль Історія солдата знову пройде на Платформі 12 і 13 квітня в 09:00!

on жовтня 15, 2014

12-13 квітня на Платформі пройде музично-хореографічний спектакль – Історія солдата.

Історія солдата була розказана ще в минулому столітті Стравінським, а в 2011 році на Платформі зустрілися сучасні художники, щоб розповісти цю історію зовсім по-новому, на зрозумілому нашим сучасникам мові, з актуальним змістом і емоціями. Проект став успішним результатом чергового експерименту Платформи, об’єднавши в собі різні форми мистецтва : драматургію, танець, театр і музику, використовуючи міжнародний досвід і партнерську роботу. У 2013 році Історія солдата номінована на головну театральну премію країни – Золота Маска в двох категоріях: Балет-современний танець. Робота балетмейстера-хореографа і конкурс Експеримент.

Історія солдата – це документальний монолог, заснований на спогадах реальних учасників бойових дій, записаних драматургом Катериною Бондаренко.

Автори Історії солдата — засновники танцювальної компанії Club Guy and Roni і композитор Олексій Сисоєв – створюють на сцені простір максимально дискомфортний. Написана спеціально під сучасну Історію солдата партитура для чотирьох барабанщиків-віртуозів і електроніки відтворює агресивний марш, постійно розриваючись під натиском шумів, скреготу і свисту.

Жива, груба, сексуальна на межі ексгібіціонізму хореографія ставить танцівників в ситуацію стресу, в якій тіло стає одночасно всемогутнім і беззахисним. В’язкий, шорсткий текст Катерини Бондаренко, вимовлений Вікторією Исаковой, розжарює історію до точки кипіння. Ніхто не знає, що таке війна, ніхто не знає, де вона починається і де закінчується, у війни немає сюжету, війні можна лише чинити опір.

Через музику, хореографію і документальний текст постановка передає відчуття втраченої, самотності і в той же час глибокого розуміння життя, яке відрізняє ветеранів, що пройшли війну, від цивільних осіб. Герой історії проходить свій власний шлях, зустрічаючи на нім жорстокість і, що важливіше, сам здійснює звірячі вчинки. Але зрештою навіть війна цього не виправдовує, і треба з цим якось жити. І він приймає зло в собі, щоб за рахунок цього набути світу з самим собою.

Хореографія і постановка : Гай Вайцман, Рони Хавер

Музика: Олексій Сисоєв

Текст: Катерина Бондаренко

Костюми: Славна Мартинович

Світло: Гай Вайцман, Олена Перельман

Асистенти хореографа : Ігор Подсиадли, Камило Чапела

Хореограф-репетитор: Сергій Землянский

Артисти: Вікторія Ісакова, Роман Андрейкин, Марія Заплічна, Поліна Пшиндина, Ілля Шабуров, Станіслав Шмелин

Музиканти: Андрій Вінницький, Дмитро Власик, Михайло Комаров, Олександр Суворов, Олексій Сисоєв

Тривалість 1 ч.

Вікова категорія 16+

Цитати

Междисциплинарность – це не поєднання різних форм. Тут важливо визначити межі різних жанрів і залишити тільки сильні їх сторони. Коли ти працюєш на стику між танцем, музикою, театром, філософією, архітектурою, навіть археологією, ти відкриваєш нові підходи до дослідження, новий метод. Долається догматизм жанру, з’являється здатність подивитися на нього з іншого боку. Це і призводить до нових форм мистецтва.

Я багато експериментував з межею між глядачем і сценою і зрозумів, що відразливе або дискомфортне – не сучасне. Сучасне – це завжди відкритіший спосіб мислити. Глядацький дискомфорт не означає радикальність постановки. Важливо, наскільки глядач залучений в те, що відбувається. Межа між залом і майданчиком зберігається, тому що вона має сенс. Розмивання цієї межі, як правило, розсіює увагу глядача.

Гай Вайцман

Історія солдата – розмова про війну. Звичайно, неприємний. Ніхто не хоче думати про смерть. Але ж люди, що повернулися з війни, живуть з нами в одному місті, на одній вулиці або навіть в одній квартирі. Ми про них нічого не знаємо. Їм дуже складно влаштуватися на роботу, тому що працедавець звик приймати цих людей за відморозків. Чому людина, яка захищала Батьківщину, стає ізгоєм суспільства? Чому ніхто не допомагає йому вбудуватися в цю прекрасну гламурну повсякденність? Спектакль Історія солдата задає ці питання, намагаючись звернути увагу на тих, кому вже давно дуже погано.

Катерина Бондаренко

Жорсткий ритмічний пульс – це головне, що я залишив від Стравінського в спектаклі. Є і цитати. Танго, регтайм і вальс – один великий голий ритмічний каркас музики Стравінського, який я заповнив своїм матеріалом. В процесі спілкування з хореографом Гаєм Вайцманом я зрозумів, що від мене чекають досить радикальної музики. Так в спектаклі з’явився лейтмотив мілітаристської загрози, образ агресивного маршу, який перекликається з тріумфальним маршем біса, з його диявольським танцем, відомим за твором Стравінського. У своїй версії Історії солдата я використав тільки ударні інструменти, також багато побутових шумів. Тут немає ніякого епатажу або пафосу. Не варто відноситися до цієї музики як до якого-небудь звукового терору. Треба розуміти, що музика скрізь, варто тільки спробувати її почути.

Олексій Сисоєв

Ще цікавенького:


Comments are closed.